RSS

Ялинка в бібліотеці

Ось таку ялинку зробили в одній з читацьких зал бібліотеки ім. Антоновичів у Києво-Могилянській академії. Гарна ініціатива)))

Advertisements
 
Залишити коментар

Posted by на Грудень 24, 2011 in Uncategorized

 

Увімкни уяву!

Що зробити з книжок?

Тобі  батьки вже пропонували відвезти твою колекцію книжок в гараж, здати в макулатуру чи принаймні в бібліотеку? У тебе книжки на полиці, на столі, під столом і навіть на кухні? Увімкни уяву! Перетвори стоси книжок в неймовірні речі, якими будуть захоплюватися твої друзі, і навіть батьки)

Книжку – сучасному мистецтву!

Художник Майк Stilkey використовує книжки замість холста. Ось такий талановитий слоник виник на книжках)

Ви дивитесь, а Майк Stilkey працює!

А словацький дизайнер Matej Krén зробив інсталяцію з книг, використавши їх як цеглу. Здалеку, мабуть, відразу і не помітно, з чого збудована вежа.

3690 книжок… і всі вони стали частиною двоповерхової інсталяції у новій бібліотеці у Північній Каліфорнії.На інстоляції зображено панянку, яка нагадує читачам, що вони в бібліотеці: “Тсссс!!!!” Така інсталяція гарна альтернатива бібліотекаркам, які люблять полаяти читачів)

Su Blackwell просто дивує і змушує навіть дорослих повірити у казку. Майстерна робота!

No comments. Just modern art.

Книжка – оригінальна частина інтер’єру  і атрибут щоденного вжитку

А ти ще не сидів на книжках?

Як щодо такого зручного крісла?

Модерн! І книжка завжди буде під рукою.

І просто мінімалістичний стілець

А до стільця і стіл можна зробити)

Можна зробити навіть вазу! Шкода тільки, що живі квіти не можна в неъ поставити, а то ще бувaа розмокне). Автор Laura Cahill.

А от якщо правильно висадити квіти у книжку, то її можна навіть поливати і вона не розмокне. Такий книжковий вазон можна зробити і в домашніх умовах. Для нього потрібно: велика книжка, яку не шкода, грунт, камінці, пісок, мох, грунтова зелень, а також ножиці, клей, целофан і пергаментний папір + креатив)

А от вже такі торшери буде тяжче зробити. Але все можна, було би бажання)

Друзі, свято наближається! Будьте eco-friendly! Не купуйте зрубану ялинку, а зробіть її власноруч)

З прийдешніми святами! Читайте і розвивайте свою уяву!)))

 
Залишити коментар

Posted by на Грудень 12, 2011 in Uncategorized

 

Де почитати?

Посидіти/почитати

Для тих, хто не любить читати вдома. Або любить читати не тільки вдома))

Арткафе

«Культ Ра»

«Концептуальний, мистецький, археофутуристичний український заклад» – так себе позиціонує «Культ Ра». А от мої знайомі це місце люблять завдяки бібліотеці і можливості почитати, навіть на підвіконні. Найцікавіший екземпляр бібліотеки – книга Велеса. Також тут є книгарня, де можна придбати книжки українських авторів.

Щоправда ціни, а особливо для студентів, трошки кусаються. Наприклад, юшка з білими грибами буде коштувати 46 грн., вареники з капустою і грибами – 37 грн. Але можна зайти на чашечку кави (за 20 грн.) і насолодитися читанням.

Адреса: вул. Володимирська, 4.

«Азбука»

У цьому кафе знаходиться більше тисячі книжок різних жанрів. До речі, всі вони продаються. То ж можна купити книжку, яку ти не встиг дочитати. Власники запевняють, що в них ціни навіть дешевші, ніж у книгарнях. Ще один плюс – великі чашки кави, ціни – середні по Києву. Від друзів і від себе скажу, що затишно.

Адреса: вул. Саксаганського, 38.

«Бабуїн»

Для тих, кому він ще не приївся)))

Услід за ідеєю з підвішеною кавою, історія про яку кілька тижнів тому сколихнула користувачів соцмереж, ця кав’ярня пропонує «підвісити Бабуїна». Тобто можна заплатити за Зелений, Червоний або Рудий Бабуїн для когось, хто не має змоги придбати собі напій. Що ж, сподіваюся, що не зважаючи на скептицизм «та у нас такого ніколи не буде», підвішена кава таки приживеться в Україні (першими ідею підхопили в Харкові).

Але повернемося до книжок. Гарна атмосфера, для багатьох це вже культове місце. Можна погортати книжку)

Адреса: Симона Петлюри, 10

Безкоштовна мережа лавочок у парках)))

Маріїнський парк

Звісно що не взимку. Але навесні, влітку і ранньою осені – те, що треба. Для тих, хто не уявляє книжку без чашки кави, про вас подумали) Розчинну та навіть заварну каву пропонують в ятках в парку, а також непогану заварну каву можна придбати у кав’ярнях на колесах. Люблю цей парк в будні дні. Коли, крім мене і книжки, там лише мами з малечею.

Голосіїівський парк

Один з найбільших і найстаріших парків Києва. Я його люблю за спокій. Він не такий попсовий як Маріїнсьнський, без бруківки, зовсім трішки асфальту і багато самої природи. Можна почитати не тільки на лавочці біля озера, а й подалі від цивілізації, у густому парку на пеньочку) А каву або чай можна взяти з собою в термосі.

Пейзажна алея

Хай-тек і домашній затишок – все в одному місці, на пейзажній алеї. Кожен знайде собі лавку по душі. Я там ще не читала, але звернула увагу як бабуся на одній з лавочок читала книжку. У вихідні там безліч туристів, а от на тижні можна гарно всістися, щоб гарно начитатися.

Фонтан

А точніше лавочки навколо фонтану поблизу м. Золоті Ворота. Не спокійно, не зелено. І мені не дуже сподобалося там читати. Але, якщо треба зачекати когось з друзів біля цієї станції метро, і з собою є кижка, то раджу саме цей фонтан. Коли я намагалася читати там книжку, то часто відволікася на спостереження: як саме читають інші. Один хлопець читав, слухаючи музику. Плеєр і книжка допомагають абстрагуватися від Києва, але чи не заважає одне іншому? Також зацікавив хлопець у діловому костюмі, який роззувся, сів у позу лотоса і почав читати. Такий собі дауншифтинг під час обідньої перерви.

Приємного читання!

 
Залишити коментар

Posted by на Грудень 9, 2011 in Uncategorized

 

Review

                Я, ваза

(рецензія на роман «Колекційна річ» Тібора Фішера)

Про автора. Тібор Фішер наразі працює літературним оглядачем газети  The Guardian. Народився письменник і журналіст у Великобританії, у сім’ї професійних баскетболістів, що емігрували до королівства з Угорщини. Після закінчення Кембрдіжу (спеціальність латинська та французька мови) працював журналістом в Угорщині. Його дебютний роман «Under the frog» 1992 р. номінували на Букерівську премію. 1993 р. літературна газета Granta зарахувала Фішера до 20 найкращих британських письменників сучасності.

Про книжку. Роман «Колекційна річ» написаний 1997 р., а української мовою він перекладений 2011 р.Наратором, тобто оповідачем, виступає давня колекційна ваза. Люди схильні поділяти все на дві категорії: що осмислюють себе, тобто живі істоти, і що не мислять себе, тобто речі. Автор наділяє вазу здатністю мислити, оживлює неживе.  Вазі так і хочеться поділитися незбагненим життєвим досвідом: «Послухай – мене взагалі використовували, як кому заманеться: вигадували, виліплювали, виставляли, видурювали, викидали та ще й видавали бозна за що: я була і чашкою для мильної піни, й оцетницею, й урною з прахом, і скринькою для коштовностей, і вазою, і пасткою для пацюків, і келихом для вина, і амфорою для бітуму, і нічним горщиком, і катом, і дверною підпорою, і парасолькою, і плювальницею, і відерцем для вугілля, і сідалом для папуг. І музейним експонатом, і божеством, і попільничкою».
Головна сюжетна лінія, про яку нам розповідає ваза,  це життя двох дівчат, Рози й Ніккі. Колекційна ваза є саме власністю Рози. Розі 26, вона живе розміреним життям. У спокійне життя вривається Ніккі, колишня проститутка, яка немає де жити. Добра душа Рози дозволяє пожити в неї, та артистичній наркоманці цього замало. Ніккі вдається двічі зробити видимість грабежу помешкання, щоби продати дорогоцінності Рози.

Автор гарно прописав героїнь: Роза та Ніккі – амбівалентні персонажі, перша – протагоніст, друга – антагоніст. Роза – романтична і добра натура, яка шукає в житті тільки справжнього кохання. Натомість Ніккі шукає лише гострих відчуттів за допомогою наркотиків та всіх дозволених і недозволених засобів. Феміністичні критики мабуть плакали б, читаючи про слабку мрійливу Розу, яка шукає чоловіка, щоб той зробив її щасливою. Та і Ніккі теж залежна від чоловіків, у матеріальному плані.

Окрім спостерігання вази за життям дівчат, вона розповідає історії зі свого тисячолітнього життя: про колекціонера із Єриноха, астронома із Сан-Франциско, мумію та про багатьох інших власників безцінної колекційної вази.

Так і хочеться порівняти її зі старенькою бабусею, яка впевнена, що знає краще за всіх: «Я ніколи не помиляюсь», – каже ваза. Вона – такий собі “big brother”, який усіх бачить, а на цю річ звертають увагу лише деякі люди, але не усвідомлюють її силу.ня вази за життям дівчат, вона розповідає історії зі свого тисячолітнього життя: про колекціонера із Эриноха, астронома із Сан-Франциско, мумію та про багатьох інших власників колекційної вази.

Багато уваги ваза приділяє опису інтимного життя Рози та Ніккі. Натуралізм: описи гена талій та оголення відчуттів – таке книжковим пуританам буде не до вподоби. Але найбільше запам’ятовується не це, а класифікації вази з присмаком сатири. Вони класифікує частини людського тіла, запахи, варіанти сказати «ні» та ін.

Кінець історії: Роза знайшла свою другу половинку. Ніби й хепі енд, але ваза передбачує, що вже через кілька років вони надокучать один одному і їхнє спільне життя по тихеньку ставатиме нестерпним.  А Ніккі намагався вбити найманий кіллер, та не вдалося. Вже вкотре ця авантюристка змогла уникнути всіх покарань і всіх куль.

Дехто називаєцей роман просто любовним. Але, ні, це спрощення. «Колекційна річ» – це віртуозний роман, дещо гостросюжетний, дещо романтичний, мелодраматичний, а подекуди й може видатися вульгарним. Одним словом, це справжній постмодерний роман. Роман – на одне прочитання, на більше він не заслуговує лише тому, що все зрозуміло з першого разу. Як то кажуть «простенько, но со вкусом»)))

Фото з http://keeperofthesnails.blogspot.com

 
Залишити коментар

Posted by на Грудень 6, 2011 in Uncategorized

 

Цитатник

Малий цитатник СучУкрЛіту

Осінь. Раннє смеркання.
Твань – і кроки, як гумові…
Ця любов не остання.
Ти даремно так думаєш.

О. Забужко, «Польові дослідження з українського сексу»

****

Мій кіт за тобою скучив,
У мене нові книжки,
У мене нові шпалери,
Мій кіт за тобою скучив.
У мене нові шпалери,
У мене нове життя,
І тільки одна проблема:
Мій кіт за тобою скучив.

О.Романенко,

*****

Ось воно моє небо, я тут працюю – сонцем

Д. Лазуткін

*****

Життя – це коли виходиш з роботи і, не поспішаючи, бредеш додому, розглядаючи світ, машини і людей. Життя – це передчуття радості, якої ще не звідав.

В. Шевчук, «Привид мертвого дому»

*****

Життя – це війна. Безконечна й безнастанна війна, тільки невідомо за що. І не сатана править світом, а абсурд.

В. Шевчук, «Привид мертвого дому»

*****

Кохання немає, люба. Це хвороба, психоз. Коли все минеться, ти помітиш, що порожнеча у твоїй душі збільшиться вдвічі. Тобі ніколи не вибратися з неї.

Ірен Роздобудько, «Ескорт у смерть»

*****

Всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами.

С. Жадан

*****

Я себе почуваю, як ріка, яка пливе протии власної течії

С. Жадан

*****

Потрібно вміти пригадати все, що було з нами і що було з тими, хто поруч із нами. Це головне. Бо клои ти все згадаєш, піти тобі буде не так просто.

С. Жадан

*****

Я боюся, що засну, і просто не додумаюсь прокинутися.

С. Жадан

*****

Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо, обовязково з нами стається. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли це постає перед нами, навіть не впізнаємо його в обличчя. Тому ми переважно боїмося майбутнього, боїмося подорожей, дітей, боїмося змін.

Ю. Андрухович

*****

Прощання з молодістю не таке вже й трагічне, якщо слідом за нею починається зрілість

Юрій Андрухович, «12 обручів»

*****

Імперія цікава тим, що деякі обставини в ній з’ясовуються по кілька сот років. Потім усіх реабілітовують – і жертв, і катів, – але це вже не має ніякого значення

Ю. Андрухович, Московіада

*****

В темному кутку, приємної форми пикатий тєлєвізор «Sony» показує смішне і, в одночас з тим, трагічне кіно. Це не Кустуріца, і не Грінуей. Це засідання Верховної Ради.

Лесь Подервянський, «Нірвана, або зо шпрах Заратустра»

*****

Всі революції, мій любий друже,

Один початок мають і кінець:

Спочатку розбивається склотара,

А потім підкрадається п***ць

Лесь Подервянський, «Король Літр»

*****

На сцені збоку стоїть рояль «Стенвей». На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмідя молоток, в другій – балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки

Лесь Подервянський, «Гамлєт, або феномен датського кацапізму»

*****

…Не нада думать, що вся правда плаває тільки на поверхні. Вспливає часто сам знаїш шо, а істина – вона глибину любить

Михайло Бриних, «Шахмати для дибілів»

*****

Просто людина так уже влаштована: поки все гаразд, вона втомлюється чекати біди

Андрій Кокотюха, «Шукачі скарбів»

*****

«Історія світової цивілізації не знає жодного випадку, коли ранком в понеділок мозок людини працює і готовий народити корисні рятівні ідеї…»

Андрій Кокотюха, «Язиката Хвеська»

*****

«У нашої з тобою країни, чувак, останніх триста років узагалі одні проблеми…»

Андрій Кокотюха, «Язиката Хвеська»

*****

Іншого разу до діда прийшли такі самі старі приятелі і щось говорили собі при столі, попиваючи смереківку. Я був з ними, І коли мене запитали щось таке, на що я мав би сказати «так» або «ні», я заговорився надовше, не зауважуючи, що дідам уже набридло. Тоді дідо вхопив палицю ковбаси і вдарив мене вдруге

Тарас Прохасько, «ФМ Галичина»

*****

Я за те, щоб прощати, я проти того, щоб робити ревізію біографій, але я хочу, здається, цілком нормального — щоб прощені розуміли, що їх простили, щоб винні знали, що вони винні і не помножували своєї провини

Тарас Прохасько, «ФМ Галичина»

*****

Світ без вибору в тому сенсі, що вибору нема, бо нема з чого вибирати, бо вибирати нема чого, бо вибрали вже все.

Т. Прохасько, «Як я перестав бути письменником»

*****

Ти – моє перше кохання.
Останнє уже було.

Ліна Костенко

*****

Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Ліна Костенко

*****

Будні роблять людей буденними.

Ліна Костенко

*****

Життя – як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази –
все разом.

Ліна Костенко

*****

Я боюсь. Отак внесемо їх у владу на своїх плечах, а що, як вони не борці, не герої, а всього лише «оранжевые дяди, оранжевые тети»?.. .Після такої революції це ж може убити.…

Ліна Костенко

 
Залишити коментар

Posted by на Листопад 29, 2011 in Uncategorized

 

СучУкрЛіт на сцені

               Клуб екзотичного відпочинку  «Бутерброди» або рецензія на виставу «Гімн демократичної молоді»

23 вересня у у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Гімн демократичної молоді» за однойменним твором Сергія Жадана.. На прем’єру я не потрапила, але висатву таки відвідала 19 листопада. Режисер вистави – Юрій Одинокий. Він працював над виставою два роки, а сценарій п’єси написав сам Сергій Жадан. Це найперша вистава, яку я таааак хотіла побачити! Театр ім. І. Франка в мене в першу чергу асоціюється з академічністю, неперевершеною грою, вишуканістю постанов і розкішністю костюмів. А тут «Гімн» Жадана! Початок 90-х, спортивні костюми, проблеми братви, совковість і суржик…

У вихорі подій романного життя – молодий хлопець Сашко, він же Сан Санич. Сан Санич відповідає за зв’язки з громадкістю у фірмі, що торгує телевізорами, тобто він налагоджує контакти з митницею та їй подібними структурами. Одного дня хлопець розуміє, що має вищу освіту і хочу писати дисертацією. І  вже навіть почав писати, але добрий знайомий запропонував долю у бізнесі. Власний клуб! Хіба можна не погодитися на таку пропозицію? От тільки щойно найнятий арт-директор пропонує відкривати не ще один пересічний клуб, а зайняти «пусту нішу», себто клуб для геїв. Так і виникає перший харківський «Клуб екзотичного відпочинку «Бутерброди». Новинки про чудо-клуб розносяться по всьому місту, його появу сприймають як подих демократичного вітру. І Марта, кохана Сашка, яка не знає чим наразі займається хлопець, кличе його на відкриття цього клубу. Але не подумайте, що вся вистава – це історія про гей-клуб, хоча все закручується довкола нього. Це нарис життя цілої країни.

Окрема сюжетна лінія – це саме бурхливі стосунки Сашка і Марти (щоправда в книзі такої любовної лінії немає, це вже літературна надбудова для театру). Навіжена дівчина, яка обожнює лише свій мотоцикл і Сашка, і Сашко, який кохає її, але так боїться жити з нею. Вона – ірраціональна, мрійлива, скажена, він – раціональний, логічний, розумний. Одним словом, герої гарно прописані і дійсно «живі», а не книжкові.

Інша сюжетна лінія – це життя працівників міствиконкому та їхнього іноземного гостя. У вирій незалежно-українського-ще-й-досі-совковго життя потрапляє проповідник з Австралії «Джонсон-н-Джонсон». Прислали його за культурним обміном, але от же халепа у: міствиконкому «він за накладними не проходить», а йому ж треба надати місце для проповідей. Арт-директор «Бутербродів» домовився з представницями міствиконкому, що місце у клубі нададуть місце «Джонсону-н-Джонсону», а в замін клуб отримав статус культурного центра. Такий собі український бартер) Це прекрасна ілюстрація того, як в тогочасній Україні вирішувалися справи, та власне подекуди ще й досі так все вирішується.

Усі фото з http://www.svidomo.org

Мінімалістичні декорації доповнювали картину життя початку 90-х рр. Двоповерхова конструкція слугувала і як склад для телевізорів, і як помешкання головного героя і власне приміщення гей-клубу. Такі декорації віють занедбаним: занедбаним приміщенням, занедбаним життям і занедбаною країною. Візуальним штрихом для відтворення часопростору стали костюми героїв: сині спортивні костюми, малинові піджаки і довгі шкіряні плащі.

Про гру акторів скажу коротко – просто блискуче. А те, що не можна передати словами, передавали музикою. Майже вся вистава супроводжувалася аудіо супроводом, який передавав і настрій закоханих, і дух молодої, кволої України.

Чим же закінчилася історія з гей-клубом і законою парою? Не скажу) Вистава варта перегляду, а книжка – прочитання!

 
Залишити коментар

Posted by на Листопад 22, 2011 in Uncategorized

 

Книжковий ярмарок

Про XIV Київський міжнародний книжковий ярмарок «МЕДВІН» моїми очима

Ярмарок відбувався у приміщенні Національного університету фізичного виховання і спорту

Деякі книжки сучасних українських письменників можна було придбати на “розбазар’ї” за 10 грн. Щоправда книжок “топових” авторів я там не побачила

Фото на згадку і автограф від улюбленого письменника! За 4 дні букфесту автографи роздавали і Юрій Андрухович, і брати Капранови, і Руслана Писанка, яка написала книжку про сало. А от я потрапила на авторгаф-сесію Андрія Кокотюхи

А от Лада Лузіна, окрім власних автографів, вирішила порадувати своїх читачів ще й гадалкою!
Цікаво спостерігати чим займаються представники видавництв, коли не мають покупців. Ось ця панянка займається в’язанням)
Крім українських видавництв, на ярмарку також були представленики російських та турецьких видавництв. Мою увагу привернула назва цією книжки)

А от, які книжки мене потішили найбільше, то це дитячі! А особливо книжки для наймолодших, ті, що зроблені з тканини. Про такі я вже чула, а на ярмарку нарешті їх побачила і погортала)))
Не єдиними книжками живе ярмарок! У “Літературній кав’ярні” можна і кави випити, і презентацію книжки послухати

І ще багато-багато “майтер-клясів”! Ось майстриня вчить каліграфічного письма всіх охочих

А ось ця ятка присвячена шрифтам, їхній історії і сьогоденню шрифтової графіки

Ятка з шампунями та іншою косметикою трошки випадала з логічного ряду книжок)

На книжковому ярмарку можна придбати і оригінальні іграшки ручної роботи

І такі милі черевички теж тут, на книжковому ярмарку)))

А на останок я скажу, що на ярмарку була гарна атмосфера, створена цікавими письменниками/видавцями та їхніми креативними стендами!

 
Залишити коментар

Posted by на Листопад 14, 2011 in Uncategorized